Гончарне мереживо козацької доби

Гончарне мереживо козацької доби (за матеріалами досліджень у м. Житомирі)

Під час археологічних розвідок, розкопок, нагляду та спостережень за земляними роботами, які у різний час проводилися на теренах історичної частини Житомира, зібрано велику кількість найрізноманітніших предметів матеріальної культури. Переважну більшість з них становлять вироби із глини, рідко цілі, а за звичай фрагментовані. В народі, здебільшого у сільського населення, вони відомі як черепки. Для звичайної людини черепок, як черепок, нічого цінного і цікавого. Бабця, говорять, таких багато на городі знаходить, збирає і скидає їх до купи сміття, щоб очистити землю для посадки городніх культур. А от для фахівців ці німі свідки століть багато про що можуть розповісти. Скільки цікавої і цінної інформації приховують ці непримітні на перший погляд артефакти минулого. До речі, на відміну від багатьох виробів, виготовлених з дерева, металу, кістки, керамічні зберігаються без будь-яких суттєвих втрат протягом доволі тривалого часу. Як приклад, ліпна посудина – чаша напівсферичної форми, знайдена на неолітичному поселені в гирлі р. Гнилоп’яті, неподалік Житомира, у 1963 р. За допомогою радіокарбонного методу її було датовано серединою – третьою  чвертю VІ тис. до н.е. Тобто, від часу її виготовлення минуло понад 8 тис. років.

Але сьогодні ми поговоримо про керамічні вироби які побутували на території Житомира за козацької доби. Слід відзначити, що про цю категорію матеріальної культури нам до останнього часу фактично нічого не було відомо. Причин цьому кілька. Зокрема, раніше зібрані матеріали в силу різних причин були втрачені. Певний час козацька тематика і все що з нею було пов’язано було під забороною. Накопичені матеріали археологічних робіт 1981 – 1985, 1988 – 1989, 1992 рр. досі не опрацьовані і не введені в науковий обіг. Водночас, упродовж 2011-2012, 2016-2017 та 2019 рр. були проведені археологічні роботи і зібрано доволі великий масив різноманітних знахідок, які певною мірою дають уявлення про керамічну продукцію, яка побутувала на території Житомира упродовж трьох століть з XVI ст. по  XVIII ст. включно. З метою хоч якось ліквідувати цей пробіл, проаналізуємо зібрані знахідки, попередньо визначимо асортимент, видовий склад і стисло охарактеризуємо на сьогодні відомі нам зразки керамічної продукції.

Кераміку козацької доби можна поділити на побутову, архітектурно-декоративну та технічну. До побутової належить посуд і керамічні вироби малих форм (іграшки, світильники, люльки), до архітектурно-декоративної – кахлі, а до технічної – тиглі. Коротко їх розглянемо.

ГОРЩИКИ. Найбільш поширенішою формою того часу були горщики струнких пропорцій, з опуклим тулубом, довгими прямими, трохи відхиленими на зовні вінцями. Найбільш ранні зразки, появу яких відносять до другої половини або кінця XVI – початку XVII ст. мають зовні на вінцях невеличкий виступ у вигляді валика. На пізніх зразках такі валики відсутні. Деякі горщики цього типу по краю вінець прикрашалися защипами. Побутували й горщики малих форм з короткими, довгими або потовщеними вінцями (Рис. 1, 1).    

ГЛЕЧИКИ. Посудини із високою циліндричною горловиною і опуклим, дещо округлим тулубом. Шийка висока. Вінчик трохи відігнутий назовні. Іноді чорного або сірого кольорів з пролощеними смужками по тулубу (Рис. 1, 2).

МАКІТРИ. Посудини конусоподібної форми з потовщеними, широкими, круто відігнутими назовні прямими або опуклими г-подібними вінцями (Рис. 1, 3). Відомі форми, які поєднували в собі і макітру і миску (Рис. 1, 4).

МИСКИ. Невеликі глибокі посудини з високими, майже вертикальними вінцями, округлим або конусоподібним, часто із зламом (ребром) по середині тулуба (Рис. 1, 5).

ТАРІЛКИ. Схожі на миски, але на відміну від них більш приземисті, плоскіші, з довгими, прямими, горизонтально розгорнутими в сторони, на зовні, вінцями (широкими берегами), край яких потовщений. З’являються наприкінці XVI ст. Найбільш поширеними були прості миски без будь-якого орнаменту і поливи. Знайдені зразки темних тонів з димленою поверхнею, покриті різноманітних кольорів поливою. Деякі екземпляри прикрашені пролощеними смужками а бо плетінкою, опискою червоно-брунатною фарбою, штамповим орнаментом або підполив’яним розписом тощо (Рис. 1, 6).

РИНКИ. Посуд банкоподібних форм, з видовженим, майже циліндричним тулубом і трохи відігнутим назовні коротким вінчиком (Рис. 1, 7).

СКОВОРІДКИ. Схожі на полумиски з вузькими, прямими, майже горизонтальними вінцями, опуклим тулубом та трубчастою ручкою збоку (Рис. 1, 8).

СВІТИЛЬНИКИ. Використовувалися для освітлення осель свічками. Мали вигляд видовженої, переважно циліндричної форми трубки з пласкою або рифленою (ребристою) поверхнями, з високою конусоподібною ніжкою, іноді  з блюдцеподібною підставкою внизу та гніздом для свічки у верхній частині (Рис. 1, 9). 

ПОКРИШКИ. Невеличкі посудини, круглі в плані і конусоподібні в перетині, з горизонтальними, розгорнутими в сторони назовні г-подібними вінцями (криса), з пласкою або увігнутою внутрішньою поверхнею. У верхній частині мали невисокий циліндричний або конусоподібний виступ з плоскою поверхнею (“копитце”). Часто покришки на боці мали петельчастої форми ручку. Переважно слугували для покриття посудин. Вважають, що окремі зразки покришок були багатофункціональні, у разі потреби їх могли використовуватися в якості миски для їжі, світильника чи каганця (Рис. 1, 10).

ЛЮЛЬКИ. Керамічні вироби для паління тютюну. З’являються в Україні у другій половині XVII ст. Мали різноманітні форми. Виготовлялися на місцях або імпортувалися з інших країн, наприклад Туреччини. Окремі зразки попадали на Житомирщину внаслідок торгівлі, зокрема, з Північного Причорномор’я (Рис. 1, 11).   

ГЛИНЯНА ПЛАСТИКА. Представлена широким набором різноманітних предметів. В їх числі виділяються окремі зооморфні та антропоморфні вироби які можна вважати іграшками. У 1982 р. на схилі Замкової гори знайдено свистунець у вигляді вершника на коні. У березні 2017 р. у підвальній частині будинку № 10 по вул. Замковій під час розчистки на глибині 2 – 2,5 м П.І. Піскорський знайшов і передав до музею маленьку чоловічу статуетку. Виготовлена із глини білого кольору із жовтим відтінком. Тісто із домішками дрібнозернистого піску і трохи слюди. Схематизоване зображення людини чоловічої статі у повний зріст з розпростертими в сторони руками. На голівці округлі очі, ніс та рот. Зверху головний убор округлого плану, діаметром – 2,1 см, у вигляді валика із заокругленими краями завширшки – 6 мм, натягнутий на очі. На тильній стороні, на рівні спини і шиї розпис у вигляді 3-х поперечних горизонтальних ліній, а на головному уборі зверху у вигляді літери “Х”, нанесених світло-коричневою мінеральною фарбою. Розміри: довжина 4,8 – 5,6 см, ширина 1,2 – 2,1 см, товщина 1,2 – 1,6 см.

До цієї категорії можна віднести невеличкий виріб у вигляді яйця, можливо пасхальне. Керамічний хрест, який могли використовувати як декоративний елемент. Знайдено також цікавий виріб круглої форми з вузьким наскрізним отвором посередині. Цікаво, що його було виготовлено із стінки розбитої посудини, краї ретельно обточені. Окремі дослідники вважають, що подібні вироби могли використовувати в якості грузика або для гри, так звані “крем’яхи” (Рис. 1, 12).   

КАХЛІ. На території міста знайдені переважно кахлі коробастої конструкції. Складаються із квадратної або прямокутної пластини, до якої знизу прикріплювалася румпа циліндричної або трапецієвидної форми. Верхня пластина здебільшого прикрашалася рельєфно-випуклим, переважно  геометричним, рослинним, зооморфним, сюжетним та іншими орнаментами. Вони вмазувалися в тло печі відкритою до вогню румпою, а орнаментованою пластиною – назовні. Використовувалися для оздоблення печей в інтер’єрі житла і, функціонально призначалися для посилення тепловіддачі (Рис. 1, 13).  

ТИГЛІ. Представлені фрагментами вінчика, денець і стінки тиглів або капселів для виготовлення порцелянового чи фаянсового посуду (Рис. 1, 14). Реконструкція дає уявлення про вигляд посудини. В плані кругла, з циліндричним тулубом, високими прямими вінцями і плоским дном. Представлені зразки походять із об’єкту № 3 в підвалі будинку по вул. Кафедральній, 3 (інв. №№ 244-253). Денця в плані круглі, плоскі, діаметром – 36 см. Виготовлені із глини білого кольору, з домішками у тісті крупно-товченого кварцу. Товщина дна 1,4 –   2,3 см, товщина стінок 1,8 – 2,1 см. Стінки прямі. Вінчик без шийки, видовжений, прямий, верхня частина плоска, завтовшки 1,5 – 1,6 см. Край вінчика трохи витягнутий і звужений назовні. Товщина стінки 1,4 – 1,6 см. На поверхні спостерігаються застиглі краплі скляної або порцелянової маси. Оскільки об’єкт не є виробничим, тиглі, цілком можливо, могли використовуватися в побуті для інших потреб.

Ось, власне такий асортимент керамічних виробів, яким користувалися житомиряни упродовж XVI – XVIII ст. Він звичайно далеко неповний. З опрацюванням експедиційних колекцій, фондових збірок музею та проведені нових археологічних досліджень на теренах історичної частини Житомира будемо мати багато нових і цікавих зразків матеріальної культури, які відкривають одну із маловідомих сторін життя мешканців середньовічного міста. Про що будемо повідомляти в наступних публікаціях.

13.04.2020 р.

Старший науковий співробітник
відділу досліджень музею
О.О. Тарабукін

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

div#stuning-header .dfd-stuning-header-bg-container {background-color: #384d77;background-size: initial;background-position: center bottom;background-attachment: initial;background-repeat: no-repeat;}#stuning-header div.page-title-inner {min-height: 180px;}