Історія закарбована у камені

18 травня – Міжнародний день музеїв. Працівники цих закладів будуть відзначати своє професійне свято, підводити підсумки зробленому та будувати плани на майбутнє. Слід відзначити, що до цієї знаменної дати долучиться й Житомирський музей, який належить до числа найстаріших закладів України. Цього року йому виповнюється 155 років. Вважають, що у 1865 р., з невеличкої виставки місцевих гірських порід і мінералів у флігелі губернаторського будинку, він почав відлік на тернистому шляху свого розвитку. Чого тільки музей і його працівники за цей час не пережили, у тому числі й ряд приємних і важливих моментів в історії закладу. Зокрема, сто дев’ять років тому відбулася подія, про яку засвідчує надзвичайно цікавий і цінний музейний експонат.

В одному із сховищ музею я цілком випадково натрапив на уламки кам’яної плити чорного кольору, прямокутних обрисів, з просвердленими по кутам наскрізними отворами круглої форми, яка складалася із двох частин (Рис. 1).

На перший погляд вона виглядала як звичайнісінька надмогильна плита. Подібні ми можемо досі побачити на старих частинах Російсько-Вільського та католицького кладовищ. Але коли я їх перевернув і склав разом, то був дуже вражений. Плита, яка вважалась втраченою вже понад ста років, відкриває одну із багатьох цікавих сторінок в історії житомирського обласного краєзнавчого музею, врешті відшукалася. На лицевій стороні напис у дев’ять рядків, який засвідчує, що: “Иждивением Общества Исследователей Волыни / при содействии Волынского Земского и Житомирского / Городского управления открыт сей Музей / в царствование Государя Императора Николая ІІ / и в бытность председателем Общества Исследователей / Волыни Волынского губернатора Графа А.П. Кутайсова / Председателем Губернской Земской Управы В.Е. Дверницкого / и Житомирским Городским Головой И.О. Доманевского, / 27 мая 1911 года”.

В тексті згадується Товариство дослідників Волині. Трохи історії. Відомо, що товариство було створено і відкрите 2 грудня 1900 р. в м. Житомирі. Того ж року, міністром народної освіти М.П. Боголєповим було затверджено його статут. Звідти дізнаємося й про першу офіційну назву музею. У 5 розділі зазначено, що при товаристві є музей з лабораторією, який іменується Волинським музеєм. Але була одна суттєва проблема. Товариство не мало власного помешкання, тому тривалий час користувалося приміщенням Російської публічної бібліотеки. Лише 10 років потому члени товариства враховуючи швидкий ріст музею, його наукове і просвітницьке значення та з метою поставити справу в найбільш сприятливі для подальшого планомірного розвитку закладу, прийшли до висновку про необхідність виділити музей в самостійну установу. На загальних зборах 20 жовтня 1910 р. було розроблено і затверджено проект статуту закладу, але вже під новою назвою – Волинський центральний музей. В подальшому, завдяки зусиллям віце-голови товариства П.А. Тутковського і сприяння Волинського губернатора О.П. Кутайсова 1 січня 1911 р. музей отримує нове приміщення в Будинку працелюбства, розташованого на розі сучасних вулиць Гоголівської і Хлібної (Рис. 2), а вже в травні того ж року його було офіційно відчинено.

Про цю соціально значущу подію в історії міста повідомила на своїх сторінках газета “Жизнь Волыни”. З цієї нагоди при вході до музею на стіні будинку було встановлено пам’ятну лабрадоритову поліровану дошку з викарбуваним золотими літерами текстом. З того часу музей став самостійною установою, а згадана подія визначила подальшу долю музею на багато десятиріч вперед.

У вихорі буремних подій 1917 – 1920 рр. та остаточним встановленням у Житомирі влади більшовиків, дошку з відомих причин могли зняти. Де вона до цього часу перебувала достеменно невідомо. Але можна помітити, що у нижній частині ліворуч хтось у 1945 р. залишив свій автограф у два рядки “Шура. / 1945 г.”

Згадуючи крізь призму музейних експонатів минуле, відчуваєш почуття гордості, що й ти певною мірою причетний до діяльності і є частинкою історії такої поважної установи та її працівників, які залишили помітний слід в розвитку вітчизняної науки і культури в Україні.

Користуючись нагодою вітаю усіх співробітників музею з професійним святом, бажаю міцного здоров’я, творчих успіхів, наснаги, приємних вражень від цікавих пошуків і нових відкриттів.

28.04.2020 р.

Старший науковий співробітник
відділу досліджень музею
О.О. Тарабукін

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

div#stuning-header .dfd-stuning-header-bg-container {background-color: #384d77;background-size: initial;background-position: center bottom;background-attachment: initial;background-repeat: no-repeat;}#stuning-header div.page-title-inner {min-height: 180px;}