Представляємо окрасу етнографічного відділу до Дня вишиванки

Неймовірною окрасою етнографічної виставки Житомирського обласного краєзнавчого музею є дівоча весільна сорочка з Овруцького району, якій більше 100 років.

Весілля важлива подія в житті кожної людини, саме тому як до весільного обряду, так і до обрядового одягу, ставились з найвищою відповідальністю. Весільний одяг дівчина готувала з світлими думками, в оздоблення загодовувала магічні символи – обереги, які будуть лише сприяти її щасливій долі.

Отже, сорочку шили з суцільно кроєного полотна, в даному випадку – фабричної бавовняної тканини, що говорило про те, що дівчина походила з заможної родини. Існували сорочки «до підточки», але весільні не повинні мати зайвих поперечних швів у одязі, що асоціювалось з перешкодами у житті. До основи сорочки пришиті пишні рукави, призібрані біля манжета-чохла. У плечовій частині вставка-полик, під рукавами – клиноподібні вставки, які називали «ластівками», «цвіклями» і які за потреби відпорювали, прали, перешивали або замінювали новими.

Сорочку вважали «двійником» людини, саме тому вишивка служила не лише прикрасою, в ній закодовані магічні символи-обереги, які ретельно підбирали і вдосконалювали наші пращури.

Звернемо увагу на їх розміщення: вони стоять на сторожі всіх «отворів» сорочки, через які щось лихе може проникнути і зашкодити власниці: на виложистому комірці,  манжетах, пазусі-маніжці, де водночас оберігають душу людини, на рукавах – адже працьовиті руки потрібні кожній людині і по низу сорочки.

Сорочку прикрашають стилізовані круглі солярні знаки, всередині яких восьмопелюсткові символи-знаки Богородиці; на комірі та рукавах – стилізовані  Дерева життя; на чохлах (манжетах) – переплетені хвилясті лінії з безконечниками. На маніжці, полику, рукавах, подолу – ряд з’єднаних трикутників, який утворює зуби і паркан – своєрідну перешкоду , через який важко перейти і нашкодити. Ряд ромбів буде сприяти народжуванню,  тощо – багато чого дівчина собі закодувала!

Якщо верхня частина сорочки вишита технікою двосторонньої прямої, косої гладі, ретязем, стебнівкою, то по подолку – аплікація.

Звичайно, під час весілля дівчина поверх сорочки одягала спідницю, фартуха, пояса, на голову – вельона з червоною стрічкою – знаком цнотливості, на шию – намисто (якщо не було, то позичала), на ноги черевики чи чоботи – і була найчарівнішою нареченою  в світі.

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

div#stuning-header .dfd-stuning-header-bg-container {background-color: #384d77;background-size: initial;background-position: center bottom;background-attachment: initial;background-repeat: no-repeat;}#stuning-header div.page-title-inner {min-height: 180px;}