Таємниче провалля на Великій Бердичівській

Соборний майдан – своєрідне золоте кільце Житомира, яке стягує на себе декілька здавна відомих комунікаційних шляхів – на Чуднів, Звягель, Київ і звичайно на Бердичів. Останній сьогодні привернув  увагу не лише будівельників, але й допитливих мешканців, краєзнавців і науковців міста. Що ж привернуло їх увагу? Виявляється, що під час проведення земляних робіт на Вел. Бердичівській, біля будинку №3, майже посередині пішохідної частини, виник доволі чималенький провал розмірами близько 3х3,8 м. На перший погляд звичайний. Але коли робітники його розчистили то побачили, що під ним ховаються рештки старовинного підземелля. За звичай такі відкриття не афішують, їх швидко приховують товстим шаром ґрунту, щебеню і асфальту, але не цього разу.

Про підземелля на Вел. Бердичівській вулиці відомо давно. Окремі згадки щодо них можна відшукати у періодичних виданнях краю кінця ХІХ ст. Але реально побачити їх тривалий час не вдавалося, бо їх швидко засипали. Сьогодні ми нарешті пересвідчилися в тому, що вони в цій частині міста дійсно існують. Тепер ми можемо не тільки побачити, але й доторкнутися до цих таємничих споруд. Щодо них поширено багато чуток, але не всі вони відповідають дійсності. Тому важливо, щоб такі об’єкти досліджували фахівці. Як тільки надійшов сигнал, на місце знахідки прибули наукові співробітники обласного краєзнавчого музею. Під час попереднього обстеження було встановлено, що під пішохідною частиною вулиці з півночі на південь в напрямку до проїжджої частини проходить підземелля. Воно починалося з невеличкої кімнатки підпрямокутної форми, від якої в глиб землі під невеличким кутом відходить приміщення у вигляді тунелю шириною 1,44 м. Через декілька метрів він завершується своєрідною земляною закупоркою, що цікаво із слідами вогнища. У нижній та середній частинах тунелю спостерігаються сліди затоплення, а також сліди дії вогнища. Цегла тут темніша, з шаром нальоту майже чорного кольору. На перший погляд чітких слідів завалу не простежується, бо стеля ціла. Складається враження, що тунель до низу, можливо навмисно, був засипаний землею. Якщо це так, то ми маємо типовий зразок боротьби органів міського самоврядування наприкінці ХІХ ст. проти будівництва несанкціонованих погребів, які виходили за межі житлових будинків під вулиці. Неодноразово, як засвідчують тогочасні періодичні видання та архівні джерела, переважно після рясних дощів, вони провалювалися, руйнували проїжджу частину, внаслідок чого  рух на цій ділянці вулиці вимушено припинявся, створюючи багато незручностей для мешканців і подорожніх, а також за висновками інженерів міської управи деякою мірою створювали загрозу для руйнування прилеглих будинків. Тунель міг завершуватися тупиком або продовжуватися у південному напрямку та пересікати вулицю. Цікаво, що на мапах міста середини та 2-ї половини ХІХ ст. на протилежній стороні вулиці, по напрямку проходу тунелю, розташовувалася доволі велика споруда, позначена в експлікаціях як дворянський будинок. Підземелля, цілком можливо, могло бути складовою частиною системи підвальних приміщень житлових будинків, які розташовувалися вздовж вулиці. А от коли вони тут з’явилися? Стіни і стеля вимурувані цеглою. Навіть візуально можна побачити, що вона суттєво відрізняється від сучасних зразків будівельних матеріалів. Цікава тим, що за матеріалом, фактурою, кольором, формою і розмірами цегла з провалля тотожна до зразків цегли, яку ми, зокрема, можемо побачити на південній, більш доступній на сьогодні для огляду, стінці руїн колишніх келій єзуїтського монастиря. Відомо, що останній було закладено у 1724 р. кам’яні (цегляні) будівлі, у тому числі й житлові, вздовж Вел. Бердичівської вулиці, зокрема на цьому місці, на плані 1781 р. ще відсутні, а на планах, особливо 40-50-х років ХІХ ст. вони вже є. Отже, попередньо можна припустити, що підземелля у цій частині міста могло з’явитися впродовж кінця XVIII – 1-ї половини ХІХ століть.  

Місце провалу на вул. Великій Бердичівській навпроти автодорожнього коледжу 

Знахідка безсумнівно історико-археологічного характеру, надзвичайно цікавий і цінний об’єкт культурної спадщини. Зважаючи на те, що подібні об’єкти раніше не вивчалися, бажано було б рештки підземелля зберегти, а в подальшому розчистити, фахово вивчити і здійснити заходи по його музеєфікації. Знахідка може стати цікавим туристичним об’єктом. Кожний мешканець і гості оглядаючи центральну історичну частину міста зможуть побачити, які таємниці минулого приховують вулиці під шаром асфальтового і дорожнього покриття.

Провалля, вид із півночі

Провалля, вид із північного заходу

Підземний тунель під пішохідною частиною вулиці

Земляна засипка у південній частині підземелля із слідами вогнища

Фрагмент плану Житомира 1781 року

Фрагмент плану Житомира 1845 року

Фрагмент плану Житомира 1853 року

Початок вул. Великої Бердичівської з боку Соборного майдану наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Олександр Тарабукін – старший науковий співробітник відділу досліджень об’єктів культурної спадщини та науково-методичної роботи з музеями

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

div#stuning-header .dfd-stuning-header-bg-container {background-color: #384d77;background-size: initial;background-position: center bottom;background-attachment: initial;background-repeat: no-repeat;}#stuning-header div.page-title-inner {min-height: 180px;}