Відбитки з минулого

Нині світ швидкоплинний, не встигли оком кліпнути, а сьогодні вже відійшло у минуле, а далі майбутнє. Яке воно? Що в ньому буде? Що нас там чекає? Нікому не відомо. ЇЇ величність час поступово і впевнено стирає стару і малює нову реальність, перетворюючи у порох і забираючи у небуття надбання людського суспільства. І хочемо ми того чи ні, але старий Житомир в цьому незворотному процесі мало-помалу буде втрачати свою велич, красу і самобутність. З його карти зникають архітектурні маркери часу – малопримітні старі одно-, два та триповерхові будинки, які створювали неповторний колорит нашого міста, а ті що залишилися, внаслідок кустарного ремонту чи ремонтно-реставраційних робіт із застосуванням нових матеріалів і сучасних технологій змінилися до невпізнання. І лише окремі її елементи можуть дещо цікаве розповісти допитливому досліднику про окремі сторінки з минулого нашого славного міста. В їх числі можуть бути й будівельні матеріали, зокрема цегла. Так, звичайнісінька цегла!

Відомо, що це штучний виріб, виготовлений із мінеральних матеріалів і зміцнений за допомогою термічної обробки, який використовувався, як і нині, у якості будівельного матеріалу. З ним пов’язаний цілий ланцюжок процесів, починаючи від видобутку відповідної глини до виготовлення і продажу готового продукту – власне цегли. Перш ніж її виготовити необхідно було відшукати придатний для цього матеріал, а саме глину, видобути її,  перевезти до місця виробництва, підготувати суміш, сформувати цеглину, просушити, випалити, остудити, відібрати, упакувати, складувати, зберігати, постачати на ринок для продажу і так до безкінечності. Як бачимо лише одна цеглина, а скільки з нею всього пов’язано.

Щодня ми бачимо цей предмет, але не звертаємо на нього увагу. І це цілком зрозуміло. Адже багато століть він супроводжує нас і став таким звичайним атрибутом суспільного життя.

На території історичної частини Житомира знайдено чимало старих цілих і половинок цеглин. Переважна більшість їх ніяких позначок на

поверхні не має (Рис. 1, 1). Досить невеликий відсоток цеглин виділяється з поміж інших наявністю різноманітних знаків і відбитків. Поділяємо їх на декілька груп. До першої відносимо цеглини з клеймами. Вони бувають рельєфно-випуклі або вдавлені (Рис. 1, 2-12). Вважають, що випуклі більш старі. До другої належать цеглини із графіті – надряпані гострим або тупим предметом смужки або фігури (Рис. 2, 3-7, 9-10). До третьої відносимо цеглини з вдавленими відбитками, які залишили люди і, можливо, тварини (Рис. 2, 1-2, 8).        

Час появи цегли в Житомирі достеменно не відомий. Давньоруської плінфи в Житомирі ми ще не знаходили, а от більш пізнього часу багато. Припускають, що перші цегляні будинки у місті з’являються у XVIII – на початку ХІХ ст.

Серед найстаріших споруд, що збереглися до сьогодні, є келії єзуїтського монастиря. Відомо, що їх збудували ченці єзуїти у 1724 р. Із стін і стелі цієї споруди походять цеглини з доволі цікавими клеймами і відбитками. На декількох екземплярах зафіксовані рельєфно-випуклі зображення горизонтальних ліній, знаків, хрестограм і символів, латинських літер та цифр (Рис. 1, 2-7, 8). На двох екземплярах виявлено комбінацію із чотирьох цифр – 1794. Цілком імовірно вони позначають рік виготовлення цегли (Рис. 1, 3-4).

Дещо пізнішими є зразки цегли, які походять із Замкової гори та будівлі, як вважають, колишнього магістрату.

Так, 8 листопада 2016 р. під час розкопок шурфа № 15 поблизу будівлі колишнього партійного архіву знайдено половину цеглини, на поверхні якої видно вдавлене клеймо у вигляді літери “ В ”. Цеглина жовтуватого кольору, шириною – 13,2 см, товщиною – 5,5 см (Рис. 1, 9). 

Нещодавно, під час розчистки підвальної частини будівлі колишнього магістрату, серед купи будівельного сміття знайдені цілі і половинки цеглин з клеймами на поверхні. Виготовлені із сирцю світло-коричневого кольору із

жовтуватим відтінком. Дві цеглини з вдавленим клеймом у вигляді літери “ Р ”. Прямокутної форми, довжиною 26,4 – 26,5 см, шириною – 13 см, товщиною 6 – 7 см. Клеймо нанесене по середині, висотою 5,5 см і заглиблене на 6 мм (Рис. 1, 11). Цеглини з рельєфно-випуклими зображеннями у вигляді літери “ К ”, неповні, прямокутної форми, довжиною 23,7, шириною 13 – 13,1 см, товщиною 6,5 – 7 см (Рис. 1, 10, 12).

Цеглини із графіті нечисленні. Зображення вдавлені тупим або гострим предметом, мають різну форму. На цеглинах з келій зустрічаються графіті у вигляді косого хреста (Рис. 2, 4), півовалу та овалу із звуженим краєм (Рис. 2, 5-6), хвилястої вузької лінії (Рис. 2, 7). На цеглинах із магістрату зустрічаються півовали (Рис. 2, 3, 10), а також зображення подібне до латинської літери “ V ” (Рис. 2, 9).    

Доволі рідко, але зустрічаються цеглини із вдавленими відбитками кінчиків пальців рук (Рис. 2, 1-2), можливо, й лапи тварини (Рис. 2, 8).

Виходячи із наведеного, можемо припустити, що клеймами на цеглинах позначали продукцію цегельні або її власника, приналежність цегельні до певної конфесії або ордену, хрестиком або іншими знаками могли помічати визначену кількість або партію виготовленої продукції. Можливі й інші варіанти. Сподіваємося, що нові знахідки дадуть відповідь на це питання. 

Глину, з якої виготовляли цеглу, видобували як на території Житомира, так і навколишніх місцевостях. Відомий геолог, палеонтолог, археолог і краєзнавець Г. Оссовський у 60-х рр. ХІХ ст. наводив дані, що будівельну глину добувають на околицях міста поблизу хут. Кашперівки, у місцевості між передмістям Смолянкою і Київським шосе, в районах Крошні, Соколової гори, слободи Каракулі, а також по берегам р. Кам’янки.

За довідковими матеріалами, наприкінці ХІХ ст. у Житомирі функціонувало 8 цегляних заводів [ПКВГ на 1886 г. – Житомир, 1885. – Отд. ІІІ, с. 68]. За даними Д. Марголіна на початку ХХ ст. в місті і на околицях функціонувало декілька заводів, у тому числі:

1 – К.І. Бевензе, м. Житомир (Старовільський шлях, 10), працювало 11 робочих, виготовляло на рік 1 170 000 цеглин.

2 – А.А. Аршеневського, д. Крошня Левківської волості Житомирського повіту, працювало 17 робочих.

3 – І.Й. Бубян, х. Церковщина Левківської волості Житомирського повіту, працювало 28 робочих [Весь Юго-Западный край. – К., 1913, с. 52, 690, 706, 711].

Оприлюднюючи цю публікацію я передусім хочу привернути вагу усіх небайдужих і тих хто цікавиться історією Житомира на необхідність пошуку, збору інформації, вивчення, систематизації і створення докладного каталогу старовинних будівельних матеріалів міста, на зразок тих, що в же створені та неодноразово експонувалися у Вінниці, Києві, Львові та інших містах України. Адже ця категорія предметів матеріальної культури слабо вивчена і переважно невідома багатьом житомирянам. Давайте разом піднімемо цю тему, будемо її обговорювати, ділитися даними, виставляти на огляд хоча б світлини цікавих зразків цегельного виробництва. 

Якщо запобігти руйнуванню старих будинків ми не в змозі, то хоча б збережемо для майбутніх поколінь ці дивовижні уламки історичного минулого.

12.09.2019 р.

Старший науковий співробітник
відділу досліджень музею
О.О. Тарабукін

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

div#stuning-header .dfd-stuning-header-bg-container {background-color: #384d77;background-size: initial;background-position: center bottom;background-attachment: initial;background-repeat: no-repeat;}#stuning-header div.page-title-inner {min-height: 180px;}