Виставка «Незгасний талант живописця М. Максименка»

З нагоди дня народження видатного українського художника. Миколи Антоновича Максименка, відкрито виставку “Незгасний талант живописця М. Максименка” з колекції Житомирського обласного краєзнавчого музею.

Представлені на виставці натюрморти, пейзажі, портрети відзеркалюють розвиток творчого шляху нашого земляка – непересічного живописця, Народного художника України, лауреата Державної премії ім. Т.Г. Шевченка.

Щиро вітаємо Миколу Антоновича з 91-річчям, зичимо міцного здоров’я, творчих років життя і сподіваємось на подальшу плідну співпрацю.

Біографія М.А. Максименка

1924 – народився 31 грудня у с. Яроповичі Андрушівського району Житомирської області в селянській сім’ї. 

1931-1938 – навчається в Яроповицькій середній школі. Уроки малювання з натури олійними фарбами сільський обдарований хлопчина бере у заїжджого київського художника А.Т. Осадчого.

1935 – малює олівцями свій перший дитячий портрет Т.Г. Шевченка, і сповнений почуттям гордості вивішує його для огляду односельчанам під стріхою власної хати.

1938 – переживши важкі часи голодомору, сім’я Максименків (батьки і троє синів) переїздить до Магнітогорська.

1938-1942 – роки навчання в Магнітогорській СШ №30, в художнй студії заслуженого діяча мистецтв РРФСР, народного художника РРФСР, Б.Д. Дегтярьова.

1942-1943 – курсант Таллінського військово-піхотного училища.

1943 – важке фронтове поранення на підступах до Дніпра.

1943 – лікування в госпіталі і повернення на фронт.

1945 – втративши наполовину зір і маючи важке поранення у голову, демобілізований з лав армії.

1945-1946 – навчання в образотворчій студії під керівництвом Г. Петкова при Магнітогорському палаці металургів.

1946-1948 – праця художником у художній майстерні “Всекохудожник” м. Магнітогорська і навчання в студії, якою керує заслужений діяч мистецтв РРСФР Г.Я Соловйов.

1948 – повернення з Уралу в Україну у м. Рівне.

керівник образотворчої студії Палацу піонерів. 

1949-1965 – переїзд на батьківщину до м. Житомира.

консультант з образотворчого мистецтва Будинку народної творчості.

1960 – прийнятий до Спілки художників України.

нагороджений медаллю “За трудовое отличие”.

1965-1975 – головний художник Житомирських художніх майстерень.

1966 – керівник творчої групи художників України в Седнівському будинку творчості.

1970-1980 – творчі подорожі до Білорусі, Кавказу.

1971 – нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

1974 – заслужений художник України.

1985 – нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни І ступеня.

1992 – за серію пейзажів “Україно моя” присвоєно Національну премію України імені Т.Г. Шевченка.

1994 – за значний особистий внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва присвоєно почесне  звання “Народний художник України”.

1994-2001 – поїздки за кордон.

2004 – нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.

2013 – нагороджений відзнакою “Честь і слава Житомирщини”.

2015 – нагороджений відзнакою “За заслуги перед містом” ІІ ступеня.

 

 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

div#stuning-header .dfd-stuning-header-bg-container {background-color: #384d77;background-size: initial;background-position: center bottom;background-attachment: initial;background-repeat: no-repeat;}#stuning-header div.page-title-inner {min-height: 180px;}